Чому ви прийшли на танго?

Питання "Чому ви прийшли на танго?" мабуть тільки я задавав вам кілька десятків разів. А ще мабуть друзі, батьки... Але давайте ще раз згадаєм і поділимся з іншими, чому саме "танго".
Моя перша проба Танго(саме Аргентинського Танго) відбулась коли мені було 14 років. Я тоді вчився у Львівському Народному Інституті Хореографічного Мистецтва, і одним з наших предметів був "соціальний танець". Курс практичних занять з цього предмету був 8-10 годин, тому ми просто пролетіли повз танго, сальсу, бачату, меренгу, лінді хоп, рок-н-рол, і багато інших. Пам"ятаю тоді мій викладач приділила цілих 45 хвилин для танго, і повірте, це було дуже багато. Ні одного танцю так детально в інституті не розбирали :))))) Вона (викладач) тоді бігала з книжечкою "Аргентинське танго", яку вона придбала за кілька гривень у книгарні, і вчила нас "великим" елементам і словам, таким як: "очо, ганчо, крос...". От так воно було вперше...
З часом усе забулось, і вже коли мені було 18, то в житті сталась неприємність... Я кинув професійні бальні танці.
І тут мабуть треба зазначити про фантастичний збіг обставин, бо я тинявся вулицями Львова, і випадково зустрів Яринку Літник, яка захоплено розповідала, що її колега Юрген з Відня приїжджає в україну за кілька днів, бо у Криму буде танго фестиваль... Далі я довго не зволікав і не думав, а просто зібраав речі і за три дні їхав потягом Львів-Сімферополь на своє знайомство з танго. Пригадую перший день, коли давали уроки Аіша і Віктор (Аргентина), мене постійно запрошували потанцювати дами і на питання "скільки ви танцюєте?" я відповідав, "зараз перше заняття". Пригадую знайомство з хлопаками з Дніпропетровська Андрієм і Сергієм, акі теж вперше приїхали знайомитись з танго, наші довгі розмови за кавою і коньяком, коли постійно звучали фрази-захоплення "це ж імпровізація на рівні кроку, це ж фантастично...". Пригадується знайомство з Наною Куликовою (автором книги "Мілонгера"), коли вона не вірила що це мій перший день танго... Було багато цікавих людей, багато цікавих ідей, багато танго.
Саме тоді танго захопило мене, і за 6 днів тягнучись у потязі Сімферополь-Львів, я чітко вирішив танго не відпускати!...
Танго було у дефіциті 3 роки тому, це не те що зараз... Маса відео, шкіл, викладачів, семінарів... тоді усе тільки починалось... Так почалась і моя школа. Навіть не моя, а наша з Яринкою Літник... Ми досі коли бачимось і дивимось як танцює Макс, Іринка, Вовчик, Тарас то ми кажем: "подивись як танцюють наші діти...". Але після мега фестивалю в Криму, нам з Яркою не вистачало тієї маси людей, та ще й хотілось щоб танго набувало розвитку, от ми і заснували школу. Той момент, коли я почав викладати танго, ще сильніше закріпив мою любов до цього танцю, і вже тоді танго почало ставати стилем життя.
У мене танго починалось складніше, не було викладача, нікто не казав про помилки, але я себе переборов, і зараз я радий танцювати танго з вами.

Чому я прийшов на танго? Питання я б сказав риторичне.Деякі люди точно знають , або принаймні чули як я до цього дойшов, оскільки я і справді йшов до нього і коли прийшов то вже точно знав що то моє. Але про все попорядку.

Розказую дуже стисло. Почалося все з примітивних курсів вальсу. Після яких я відчув смак танцю. Що танцювати - це не стидно, танцювати - це всерівно що на ровері їздити, чи плавати, кожний повинен це вміти. Так от. Після вальсу був важкий рік латини після якої мої теперішня партнерка ВІра Хом"як затягнула на кубинську сальсу (доречі також дуже кльовий танець, просто до танго душа більше лежить). Там я вперше познайомився з нашим Сергієм, хоча тоді я тільки чув що він щось там викладає. Але навіть сірого уявлення немав "що воно таке?".

Зараз вже не пригадаю як я попав на перше заняття, але після того через два тижні я кинув свою сальсу, з думкою що то просто тимчасова перерва, але вже так і не повернувся (покищо) :))

ну а тепер мабуть безпосередньо відповідь на саме питання "чому танго?" Все просто, хоча описати важко, але я спробую. Мабуть по житті не звик діяти за шаблонами, не звик до одноманітності. Танго - це імпровізація, це танець душі. Потрібно тільки засвоїти певну базу, а далі...і...............

Тут я познайомився просто з хорошими людьми, з якими маю багато спільного. МАбуть дуже багато речей які тримають мене в танго - це те що поза паркетом. Танці на площах міста, в трамваях , кафешках... довгі розмови за філіжанкою кави чи коньяку. .. І хоча ми знайомі не так багато часу, нам завжди є про що поговорити, нам завжди цікаво!! А це все прийшло з танго, з самого танцю ,який нас об"єднав. Не буду тут описувати, відчуття які дає нам танець, бо то марно переводити слова, оскільки поки не відчуєш , доти не зрозумієш!!!!!!!!!!!!

Ось так. Можна ще багато чого писати, та ви самі розумієте , що то лишень іскорка з величезного вогню танго-фиєрії, але сподіваюся вона зможе запалити серця тих які ще не знають........

блін, в мене шось так всьо банально шо аж невдобно, але мене в свій час заперла сцена танго з фільму "Shall we dance", а потім сцена танго з фільму "Sara" (в нашому прокаті "Охоронець для доньки")...
і я собі подумала шо ХОЧУ ВМІТИ і всьо!
то було десь курсі на другому... я просто важка на підйом :)

а ше я рада шо попала іменно до вас, а не до людей на вулиці чи ше кудато. бо ви замічатільні ганци, дорогі таваріщі-штангісти! :)***

Роботи просто дофігіще, а нету покищо вдома нема.....
Такшо вибачайте, буду краток! (може колись буде більше часу то повставляю в свою розповідь якісь гарні фрази з книжок, трохи поезії, цетат Великих і т.д.)

В мене був той варіант коли не я обрав танго а воно мене)))
Реально не памятаю коли саме захотілось його танцювати! Колись бачив як на Пл.Ринок танцювали.... В принципі подобалось, але бажання піти зразу танцювати не виникало ))) В фільмах теж бачив... але теж не тянуло:(
Просто одного разу заікнувся одному свому другові шо я б не проти може на шось таке сходити попробувати, а він мені каже "Пацан! Та в мене є одна знайома, може знаєш її Дана звати? вона вчилась з нами в Лісотехнічному правда на дизайні, вона ходить на танго!"
Я відповів шо ніякої такої Дани я не знаю, але сподобалось і здивувало, те, що там викладають тільки один танець..... а не цілий пакет як в бальних.
Далі прийшов на заняття, на занятті теж нічого такого не сталось шоб відразу сподобалось і почав танцювати ))))
А потім затянуло!!!!!!!!!! Ну і тримає ще досі))))))))))))))

Передісторія:
Одного чудового вечора ми з Настею випадково попали в "Культ", щоб послухати музику танго, і там вперше побачили, шо то таке справжнє TANGO ARGENTINO, і якось після того вечора вирішили, що це повинен бути і наш танець також.

Історія (зовсім нецікава і дуже банальна):
В клуб Сергія Подболотного, що тепер модно називається "ЛІФТ", привела нас Оленка (не дивуйтеся, що пишу нас, тобто мене і Настю, бо ми тоді були майже як сіамські близнюки:). Пам'ятаю, що того вечора лив сильний дощ, ми взагалі йшли з Настею не в тому напрямку, якби нас Оленка по телефону не спинила, непевно, зайшли б аж на Новий Львів, так сильно ми хотіли туди попасти (на танго)...
От!
Оленка за руку привела нас на Ш. Руставелі 7, першими, кого ми здибали у холі були Вовчик з Галинкою, а в залі вже танцювали Сергійко, Іринка, Макс, Вірця, пізніше підійшов Андрій, ага, там був ще один Сергій, і ше якихось пару людей, які зараз у житті клубу не відіграють ніякої ролі, бо через кілька занять кудись пропали безвісті...
Назара і Лесі чомусь з того вечора не пам'ятаю, певно їх тоді не було...

Від тоді я і залишилися танцювати з цією неймовірно шаленою компанією тангерів, з якими танго вже не просто танець, а танго, це спосіб життя....

Всю правду Леся написала...пам'ятаємо все до дрібниць... додам кілька штрихів для завершення картини... синя парасоля не дуже рятувала нас від дощу, а може не так вже і хотілося від нього ховатися...трохи заблукали по дорозі... збиралися тільки подивитися, але Сергійко, не зважаючи на наші заперечення, дав послухати своє серцебиття і заставив під нього ходити пояснив техніку кроку... і нас затянуло... тотально... необмежено... неконтрольовано... ...
... а сіамські близнюки тепер ще й танцюють разом :)

Хм... Я давно думав якимись танцями занятись... Все не міг визначитись... То ніби латини хотілось... То щось сучасніше захоплювало - хіп-хоп, брейк... І... переміг естетизм глибоко закладений в середині мене... Тобто я спочатку приймав рішення опираючись на зовнішні фактори... І як я приємно здивувався - коли зрозумів що в танго все саме головне відбувається в середині пари а не зовні... Те - чого багато хто не бачить і не розуміє...
А далі просто випадок... Коліжанка розказала про "Людей вулиць "і їхні танці на бруківці в центрі міста і що її запрошували відвідати заняття... Довго вона не протрималась.. всього 2-3 міс походила... а я от вляпався...